Сиджу я якось у парку, і бачу, на дерево навпроти прилетіла дивовижна птаха. Мов із казки залетіла. Весела така, жвава, красива: у синіх погонах, рожевих лампасах!
Відразу вирішила її сфотографувати. Таки вдалося, хоча і здалеку, бо близько не підпускала.
І тут почалося… Вперше в житті я бачила пташку з лісу, яка мурликала мов кішка! А котів то поруч мене немає!Ніби сміється з мене: « Ну що, й тебе надурила?»
Хто ж ти, яскрава незнайомка? Чому «співаєш» не своїм голосом?
Серед птахів наших лісів у гуртку ми часто згадували сойку – досить крупного, всеїдного птаха, що видає неголосні звуки, але любитель наслідувати інших, як папуги.
Слово «сойка» походить від слова «сяяти» — оскільки гарна пташка ніби сяє своїм оперенням. Здавна люди вважають цього яскравого птаха шкідливим, бо вона розорює гнізда інших птахів. Але видно вони не знають, яку велику кількість комах сойки знищують! А, розносячи, по лісах горіхи та жолуді, вони сприяють зростанню дерев та лісонасадженню.
А ще вона вміє гавкати, мукати, розмовляти голосами різних птахів.
Тож коли ви в лісі почуєте муркотіння кота, не спішіть думати, що то заблудилася чиясь домашня улюблениця. Придивіться і ви напевно побачите веселу сойку, яка почула ці звуки і захоплено ділиться своїм умінням з іншими.
コメント