Цілий рік продовжується пандемія. А я так люблю подорожі, захопливі прогулянки, люблю відкривати щось нове і цікаве!
Саме Надія Красоткіна, поетеса, виразила і моє почуття до дійсності.
«Та не поїхати, на жаль, і не піти, А десь далеко, то немає й мови... Доводиться близенько щось знайти, Бо рідний край і наш завжди чудовий…»
І я почала шукати у своєму містечку чудові місця і таки знайшла! Ось, наприклад, наш став «Золота рибка» - наше голубе плесо.
У жарку літню спеку вода мені здається самим великим чудом природи. Вона мені смачніша за ситро та морозиво і саме до ставка я біжу аби охолонутися у гарячий полудень. Скільки ж таємниць криє в собі така звичайнісінька вода! Розумію, що без неї було б неможливе життя.
Ось, дивлюся на ставок, а він зараз майже весь покрився ряскою – рослиною, що плаває на поверхні води і вкриває її красивим оксамитовим покривалом. Купатися не дуже приємно, але водоплавні птахи та риби її дуже полюбляють. Скоро настане час, коли вона опуститься на дно водойми, щоб навесні, коли буде тепло, знову піднятися на поверхню.
Як же все дивно у природі!
Комментарии