Коли ви глянули на мою світлину, зрозуміли, що мова піде про дуби.
Дуб – це символ чоловічої сили та міцності.
«Могучий дуб, прадавній дуб стоїть побіля яру.
Розкинув свій листатий чуб,
Чолом торкає хмару.»
Такі рядки прийшли мені на пам'ять. Урочище Довге Часовоярського лісництва, де понад 80 років назад були висаджені молоді дубки, тепер має вигляд мальовничої діброви. Кажуть у нашому краю було багато еталонних дібров, де зростали вікові дуби. Нажаль, зараз їх уже немає, але на Всеукраїнському конкурсі «Національне дерево України», що проходив у 2010 році, саме дуби стали переможцями. Ростуть ці велетні у селі Стужиця на Великоберезнянщині – Дуб-чемпіон та Дідо-дуб. Одному з них 1200 років, а іншому 1300. Дерева чарують своєю величністю та красою до сих пір.
Мої дуби не такі могутні, бо недостатньо їм вологи та й простору, сонячного світла. І все ж у мене є сильне бажання доторкнутися до них, отримати силу цих дивовижних дерев, що пестять зелені листочки в сяйві теплого весняного проміння.
Comments